Ніж для дайвінгу

Загальна довжина, мм: 220 Довжина ручки, мм: 120 Матеріал леза: 440 C Твердість сталі: 48-56 HRC Матеріал колодки: гума, пластик Матеріал чохла: пластик

Коли з'явився на світ перший рибалка? Першобутні люди добували рибу гострими палицями, благо риби тоді в найчистіших річках було прірвало — куди ні ткни палицею обов'язково потрапиш у рибу. Щоб риба не зривалася, на кінець палиці кріпили гостру кістку у формі борідки гачка, так з'явилося стародавнє мисливське полювання зброя — гострога, вона ж — гарпун. Тоді ж хтось із давніх хитромудрих людей придумав уду: з рибної кістки виготовив невеликий гачок, звучав на коліні міцну волосінь із волосся дикого звіра, начепився на гачок принаду та зачорнив уду у воду — ловля велика та маленька! А інші підприємливі люди придумали плести з волокон рослин рибальські сіті. Так і розділилася рибна ловля: промисел риби до сьогоднішнього дня ведеться, переважно плетеними рибальськими снастями — сітками,вершями, неводами, а металевий рибальський гачок став основною зброєю аматорської риболовлі.

Росія — країна річкова, саме річки завжди визначали життя всієї країни та її державні кордони. Давньої Новгородська та Київська Русь виникла навколо водного шляху «із вариґів у цивілізація». Володимирська та Московська Русь — на річкових шляхах «до персів». Російські помели оселилися на річках, поточних «о криси». Потім російські крокнули за Урал і вирушили Іртишу та по Тоболу, по Єнісею і по Амуру. Велика частина населення Росії завжди була пов'язана з рибним промислом, правда, звали їх не рибалками, а ловцями. «Рибаками» раніше звали тільки покупців рибою. Зараз же «рибаками» звуть усіх тих, хто ловить рибу легально, а тих, хто 65ує правилами, кличуть чужинним словом «бракон'єр».

Рибалки-промисловики йдуть за здобиччю назустріч суворій водній стихії, не страшній ані хвиль, ані штормового вітру. Сподіваючись на рибальську удачу, тягнуть вони трали та невода, кидають сіті в річках, озерах і морях. Російські рибальські кораблі відходять у дальні походи та місяцями борознять Атлантику та Тихий океан, складаючи в рефрижератори улови селери, скумбрії, мигті, хека, сайри та інших риб з екзотичними нерусськими назвами. У рибалок-промисловиків особливою повагою має гарний шкерковий ніж. Коли на сейнері піднятий трал із багатим уловом, вся команда, від простого матросу до капітана, стає до обробних столах шкерити спійману рибу. Інакше не можна — риба пропаде.

У Росії всюди промикають рибою. На Волзі та Каспії промисловики в осінню коліну йдуть за осетром і білугою, навесні — за воблою й ліком. В Азовському морі, у у гирлі Дона й Кубані промикають сазану та судака. Коли Крепський помор говорить «риба», то він має на увазі, звісно, сему — благородного лосося, хоча ловлять помери та тріску, і навагу. У заливках Балтики в обилиці зводиться салака, камбала, вугор. На Далекому Сході кета та нерка цінуються вище, ніж, наприклад, горбуша. На Байкалі головна промислова риба — овуль. Різна промислова риба вимагає для її оброблення та різноманітних ножів.

У Росії пудового курносого осьетра, прогінисту витончену севрюгу, гігантську білугу та їхню молодшу сестру стержач вважають «червоною рибою». Всіх осетрових риб називають «червоною рибою» насамперед за гастрономічну цінність ніжного та жирного м'яса, хоча насправді воно білого кольору (світле з жовтуватими прожилками жиру). В їхньому м'ясі немає кісток, а хорда-хребетка складається з м'яких хрящів (в'язіги). Смак осетерини (легального або неформального походження — не буде уточнювати) знайомий кожній російській людині. Цей смак зачаровує багатьма російськими поетами від Степана Гавріли Державина:

«Шекснінска стерля золота,

Каймак і борщ уже стоять...»

до сучасного Юрія Кублановського:

«Вуха білизни з яскраво-червоним луком,

Стерлядка тепла з хроном.

Пиріг із в'язкою з м'яким звуком

розрізаний гострим тесаком.

Стриляж вуха, в'ялені та копчені осетерові балики, севрюга гарячого копчення — всесвітньо знамениті російські делікатеси.

Дорослі особини осетрових риб, крім делікатесного м'яса, постачають нам особливо цінний продукт — знамениту на весь світ чорну ікру. Якщо у великій (2-кілограмовій) стерляді ікри не більш ніж 200 грамів, то в величезній білочці, вага якої іноді досягає цілої тонни, ікра становить майже чверть ваги рибини. По суті, білуга вабить у собі величезну бочку першосортної чорної ікри!

Приготування чорної ікри. Особливого секрету приготування чорної ікри немає, спосіб такий простий, що «секрети» є тільки в нюансах. Художник К. А. Коровін розповідає, як вони з Ф. І. Шаляпим ялини свіжу чорну ікру: «Лавочник, замах Шаляпина, взяв ніжик, витер про фартух і витягнув осітра з льоду. Осетр відкривав рот. Лавочник покинув його на стіл і смужкував ножем по животу. Показалася ікра. Лавочник вигріб її ложкою в миску поставив миску та сіль перед нами та подав калачі. Шаляпин дріб'язком посоліл ікру в мисці та сказав:

- Їж, ось це справжня.

Ми мали зернисту ікру з калачем.

- Це ще не білизна, - говорив Шаляпин, відкушуючи калач. - Справжня ж білизна.

- Білузькою немає, — сказав лавочник. - Білузь боль за кордон йде... У нас в Ярославлі білизна не дістати».

Олена Молоховець у своїй книзі «Подарунок молодим господиням» щодо приготування чорної зернистої ікри пише таке: «Купити живого осетра розпорошити йому живіт, вийняти ікру, змішати її зараз же з'єм великою кількістю снгу, протерти крізь часте решіто, крізь яке пройде весь снг і з'єм крейди зерна. Великі залишаться на решіті, можна їх ще роз'єм протерти зі снггом, щоб очистити від'єм слизу. Пересыпать в горшокъ, посолить, держать въ умъренно холодномъ, но сухомъ мъстъ.» Ось і весь рецепт приготування зернистої чорної ікри — кінець цитати!

Осетрові — стародавні риби, що схожі на своєї хрящовистої голови та гострими кістяними «жучками» на спині та з боків колосальних іхтіозаврів. Шкіра цих риб як наждак, про який можна нерозпізнай обдерти руки в кров. Ніж для обробки має відповідати розмірам риби: стерлядь легко обробити невеликим ножицем, а ось із пудовим осетром, а поготів із гігантською білковою білкою, без відповідного ножа й без сокири не впорається. Для спалахування брюха у великого осітра зручний ніж за формою подібний до мисливського прямого ножа-скінера — з клинком широким (приблизно три пальці) і досить довгим — не менш ніж дві ручки. Для спалахування брюха може використовуватися ніж типу сапжового, виготовлений із широкої металевої смуги, з навареної на вістрі ножа крапелькою металу, щоб не пошкодити яскрав риби, у якому поміщена чорна ікра. Як уже згадувалося раніше, ніж такого типу використовують промисловики під час свіжування північних оленів на «діковці». Дуже зручний для спалахування остетрового штана ніж із гарпуноподібним гачком-засмагачем, як у шкерувального ножа японського стилю. Різким рухом «на себе» Склепінню спалахує цим гострозаточеним гачком від анального отвору до жабер. Зняти тверду та міцну шкіру з великого осітра — завдання не з легких. Спочатку з туші безперервною стрічкою зрізаються бічні та спинні жучки, потім приступають до зняття шкіри. Тут потрібен особливий рибальський скінер. У ролі скінера може слугувати ніж із довгим (не менш ніж 20 см) вузьким клинком, формою, схожою на шабельку (фото 20). Осьетрова голова теж йде для кулінарних цілей, з неї варять наваристий «суп із голови». Осьетрову голову, попередньо видаливши з неї зябра, розрубають сокирою навпіл уздовж, а дуже велику голову на кілька шматків. З відварених хрящів голови та хребту рачильні господині готують начинку для пирогів.

Обробний філейний ніж

У Росії осетрові риби завжди були заборонені для аматорської риболовлі. Ще з часів царя Алексея Міхайловича (XVII століття) держава встановила повну монополію на ловлю «червоної риби», подібно до того, як воно волозло монополією на горілку та здобич золота. У разі суворої заборони лову осетрових на Русісок століть процвітало браконьєрство. Боротьба держави з браконьєрським промислом ведеться постійно, але зі змінним успіхом. У кожну історичну епоху ця боротьба набуває нових і оригінальних організаційних і технічних форм. Особливо багате на осетрові риби Каспійське море. На ікромет осетрові риби йдуть угору по річках, що впадають у нього (крім стерляді — осідлої річкової риби). Попри всі «цивілізатори» насильства над природою, промисел осетрових риб усе-таки ще зберігся до цього часу як у легкому, так і браконьєрському вигляді. По Волзі осетри доходять лише до Волгоградської гребіни, вище за річкою ним ходу вже немає. На річці Урал гребінець немає, але він зараз до того дрібноводний, що на Уралі практично немає судом. Найбагатші рибою низов'я Урала зараз уже закордон — Казахстан, і там на всю зручнуть казахські браконьєри. Від Уральська (столиці уральських казаків) нижче за річкою піщані береги просто всіяні кинуті та висушеними на сонці осетровими головами (сам бачив). Рибалки-аматори зараз мають легку можливість зловити в спеціальних рибоводських фермах безтера, штучно виведеного вченими гібридами білуги та стерляції. Це, звісно, не справжня риболовля, а тільки ергзац-риболовля, але все ж не применшує смаку вухи зі свіжого безтера. Зняття грубої шкіри зі стерляді або безтера не створює труднощів, особливо якщо випотрешену мушку обдати окропом, попередньо зрізавши костяні «жучки».

Якщо осетерові риби — це золотий запас Росії, то лососеві — її благородне срібло. У сибірських річках гуляють пудові силачі — таймени, на Далекому Сході численнігані Перуки — кета, чавича, нерка, горбуша, які є основними постачальниками червоної ікри до нашого столу. У північні річки європейської Росії з моря на нерест заходять семга (благородний лосось) і кумжа (морська форель). Зловити на гачок великого лосося — мрія кожного рибалки. Взяти на блешню таймен, семгу або кумжу — це вже Риболовля з великої літери. Потужна рибина чинить нестримний опір, вудлище згинається дугою на межі слому, волосінь натягнута так, що дзвенить як струна, розсікаючи воду. Ось де мисливський азарт! Такі лососеві риби (точніше не лососі, а сиги), як-от ленок, мускун і легендарний байкальський вуль — видобуток зауральських промислів. На Валді ловиться пелюшка — це теж сиг. У лососевих риб м'ясо рожеве, навіть можна сказати — червоне, крім того, лососі мечут червону ікру. Ось така виходить плутанина з «червоною» і «білою» рибою: світле (біле) м'ясо та чорна ікра в «червоної риби» — у осетрових риб, а червоне (рожеве) м'ясо та червона ікра біля «білої риби» — у лососевих.

Форель і харіус — ніжні риби, вони швидко псуються, якщо довго бовтаються вгору грязкою в непроточній воді. Коли немає можливості зберегти рибу живою в просторому садку (наприклад, коли ловля йде взаброди), то рибу треба відразу ж качати, приколюючи її в голову (з нижньої м'якої сторони) вузьким гострим ножем.

ВАЖЛИВО!!! ВВАЖНІ ПОКУПАТИЛІ, ЩО ВАЖИВАЄ ВАШЕ ВВАГА:

МИ ДОВЕРЯЄМО СВИМ Клінтадам І ГОТОВІ ВІДПРОБАТИ ТОВАР НАЛОЖЕННЫМ ПЛАТЕЖОМ (ОПЛАТА ЗАПОБІГИ), ТО ЕСТ БЕЗ ПОПЕРЕДЖАТИ! ДЛЯ ВАБЛИВОСТІ І БЕЗПЕЧНІ ОПЛАТА ПРОДОВИТЬ ПРИ ПОЛУЧНІ (ПІСЛЯ ПРИГОДА І ПРОВЕРКИ ТОВАРУ) У ВІДДІЛЕННЯх НОВОЇ ПОТРИ (ІЛІ ІН-ТАЙМЕ). ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ЦЬОГО ВИ ПЛАТЕТЕ!